Апокаліпсис зараз: так виглядає таємний план Нетаніягу?

На початку цього тижня мені довелося поговорити з одним ветераном «Лікуда» – одним із тих, хто всім серцем вірив у Нетаніягу, щедро витрачав на нього свій час та енергію, але при цьому не відмовився від здатності до раціонального мислення. Деякі з цих людей стали настільки гострими критиками свого лідера, що зараз схиляються до ще більш апокаліптичних прогнозів, ніж ті, хто вважається апологетами гасла «Тільки не Бібі».

“Він буде прем’єр-міністром ще, як мінімум, п’ять років”, – заявив мій співрозмовник настільки впевнено, що я прийняв його слова за жарт, і спробував відповісти йому тим самим. “П’ять років, або п’ять місяців – те, що трапиться раніше”, – сказав я.

Але мій співрозмовник був абсолютно серйозним. “Ти не розумієш, – сказав він. – Ця війна не закінчиться доти, доки не зникне загроза дострокових виборів”.

«То ти вважаєш, що вибори відбудуться у свій час, лише 2026 року?, – запитав я. – Але навіть якщо так, то це менше п’яти років».

«Ти наївна людина, – відповів він. – Відстрочка муніципальних виборів минулого року була лише експериментом. Те саме може статися і з виборами в кнесет».

“Але все ж таки, — не поступався я. – Є закон, є БАГАЦ, є й інші сили, які не дадуть цьому статися. Що буде з ними?”.

«Легітимність цих сил уже поставлена ​​під сумнів, – заявив мій співрозмовник. – Поліція не стежитиме за виконанням закону, а інші сили, які могли б наполягати на цьому, швидко зрозуміють, що їхня впертість може призвести до фізичного зіткнення із системою внутрішньої безпеки. Саме в ці дні вона перетворюється на систему, що служить Державі Ізраїль, на систему, яка обслуговує певні політичні сили».

Поліція як «пілотний проект»

Не залишаючи сумніву, мій співрозмовник додав: «Те, що відбувається зараз з поліцією – це теж «пілотний проект». Незабаром залишать свої посади усі керівники сил безпеки – ЦАХАЛу, «Моссаду», ШАБАКу. На їхнє місце Бібі призначить тих, хто буде вірний йому за будь-яких обставин».

Так каже ветеран «Лікуда», що корінням проріс у цей рух. Я ще намагався заперечувати: «Але навіть мери міст від «Лікуда» починають виступати проти Бібі, вони вже усвідомлюють, що уряд не функціонує. Жителі півночі та півдня, деякі з яких завжди підтримували «Лікуд», теж розчаровані. Не потрібно, щоб на наступних виборах вони голосували проти, достатньо, щоб просто залишилися вдома. Це також сприятиме зміні влади».

“Що тобі не зрозуміло?, – розлютився мій співрозмовник. – Він їх усіх упритул не бачить. Він має два завдання. Перше – підтримувати конфлікт на північному кордоні на повільному вогні, сваритись з адміністрацією Байдена та обслуговувати інтереси Трампа. В обмін Трамп після свого обрання надасть йому карт-бланш на масштабну війну в Лівані, яка затягнеться і унеможливить проведення дострокових виборів. Тим часом він повністю поставить усю внутрішню систему під свій контроль. Це надасть йому можливість відкласти чергові вибори – і він залишатиметься при владі доти, доки йому це дозволить здоров’я».

“А що потім?”, — спитав я, починаючи пітніти.

«Йому це байдуже. Можливо, хтось із його оточення і замислюється про майбутнє, але йому це байдуже», — підсумував ветеран «Лікуда».

Важливо пояснити: мій співрозмовник не наближений Нетаніягу і він не в курсі його секретних планів. Але ця людина була радником прем’єр-міністра і працювала в його оточенні у найкращі роки – тоді, коли поряд з Нетаніягу знаходилися люди, які вірили в царство, а не лише у царя.

Сердечна посмішка

Зізнаюся: я подумав, що мій співрозмовник перебільшує, що у ньому говорить особисте розчарування, і не може бути, щоб апокаліптична картина, коли прем’єр-міністра не цікавлять ні солдати ЦАХАЛу, ні інші громадяни, знайшла тіло і кров.

І тоді вибухнула криза, пов’язана із «Законом про міських рабинів». Депутатів кнесету від «Лікуда» Моше Саада і Талі Готліб, які виступали проти нього, вивели зі складу законодавчої комісії кнесету. Але, зрештою, Нетаніягу змушений був скасувати голосування з цього питання.

На перший погляд, йдеться про незначний епізод: двох депутатів, які без Нетаніягу взагалі ніколи б не дісталися до кнесета, викликали його роздратування у невідповідний момент і були виключені із законодавчої комісії. Без його підтримки їх там би не було. Тож нічого особливого не сталося.

Але цю подію не можна розглядати у відриві від задоволеної посмішки, що розпливлася по обличчю Нетаніягу після затвердження закону, що дозволяє ультраортодоксам ухилятися від служби в армії. Це була широка щира усмішка, яка демонструвала, кому належить серце прем’єр-міністра.

Воно не належить мешканцям прикордонних районів півдня та півночі країни, змушеним залишити свої домівки – і йдеться не лише про ненависних йому кібуцників. Його серце не належить навіть мешканцям Сдерота, які справно віддавали йому свої голоси, доки ракетний «дощик» не перетворився на потоп. Воно не належить і мешканцям Кір’ят-Шмони, яку можна назвати північним Сдеротом.

Він не з тими, хто перервав свої подорожі після армії та поспішив на батьківщину, щоб захистити її. При цьому його власний син пройшов шлях у зворотному напрямку – з Ізраїлю за кордон. Але він не з тими, хто повернувся. Інакше він не радів би так просуванню закону, внаслідок якого їх призиватимуть до армії знову і знову.

Куди ж спрямовані усі його зусилля? Лише на збереження особистої влади. Його найближча мета – листопад, доти слід усунути внутрішню загрозу – проведення дострокових виборів та створення державної комісії з розслідування подій 7 жовтня. Для цього потрібно зривати всі спроби провести закони, які суперечать інтересам його коаліційних партнерів.

З Трампом до Лівану

Фактично йому потрібно дотягнути до закінчення літньої сесії кнесета. Осінні свята цього року наступають пізно, і відкриття зимової сесії кнесету відбудеться незадовго до президентських виборів у США. Тоді війна Гога та Магога на півночі розпочнеться після вступу на посаду Трампа, у січні 2025 року. Таким є план Нетаніягу.

Ця війна буде такою довгою і важкою, що ми всі зрозуміємо: проводити вибори в таких умовах неможливо і комісія з розслідування не може працювати під вогнем… А той, хто не зрозуміє, матиме справу з поліцією, яка замість боротьби зі злочинністю займатиметься розгоном демонстрацій. Виглядає апокаліптично? Однак ми вже знаємо, що не варто ігнорувати ознаки, що свідчать про настання апокаліпсису.

Ті з небагатьох, хто може запобігти цьому сценарію – це депутати кнесету від «Лікуда» та інших партій, що входять до коаліції. Їх має бути не п’ять, як прийнято вважати, а більше десяти (бо ніхто з них, навіть самий тверезомислячий, не наважиться обрушити уряд Нетаніягу за допомогою арабських голосів). Це виглядає малоймовірним, оскільки важко уявити, що третина депутатів кнесета від «Лікуда» зважиться на бунт.

Якщо вам здається, що депресивну атмосферу в країні нагнітають учасники демонстрацій на вулиці Каплан, спробуйте поговорити з кимось із тих, хто близько знайомий з Нетаніягу, тим, хто працював з ним, і вірив йому – доти, доки його віра не вичерпалася. Тоді ви зрозумієте, що таке справжня депресія.

Джерело: Нір Кіпніс, Walla

Фото: Susan Walsh AP Photo