Антиізраїльське рішення суду в Гаазі: ось 125 країн, куди тепер не зможуть поїхати Нетаніягу і Галант

Віцепрем’єрка Бельгії Петра Де Суттер заявила, що військовий світ повинен виконати рішення Міжнародного суду в Гаазі про видачу ордера на арешт прем’єр-міністра Біньяміна Нетаніягу та колишнього міністра оборони Йоава Галанта, оскільки військові злочини не можуть залишитися безкарними.

Про це вона написала ввечері в четвер, 21 листопада, у своїй мережі X (колишній Twitter). Не задовольнившись ордерами на арешт, Де Суттер закликала розірвати всі зв’язки з Ізраїлем і ввести проти нього економічні санкції.

Breaking: @IntlCrimCourt has issued arrest warrants for Netanyahu, Gallant and Deif.

Europe must comply. Impose economic sanctions, suspend the Association Agreement with Israel and uphold these arrest warrants.

War crimes and crimes against humanity cannot go unpunished.

— Petra De Sutter (@pdsutter) November 21, 2024

Раніше з подібною заявою виступив міністр закордонних справ Нідерландів Каспар Вельдкамп. Він пообіцяв, що Нідерланди підкорятимуться рішенню Міжнародного кримінального суду (МКС) в Гаазі щодо ізраїльських політиків.

З великою ймовірністю таке рішення приймуть переважна більшість із 125 країн, що визнають повноваження цього суду. Більше того, неважко припустити, що багато з них почнуть змагатися одна з одною в тому, якими ще антиізраїльськими діями можна доповнити рішення МКС в ініціативному порядку.

Слід мати на увазі, що в МКС немає такого поняття, як «судова угода про часткове визнання провини». Вирок не може бути скасований частково або пом’якшений. Крім цього, якщо Ізраїль вирішить подати апеляцію, її розглядатиме та сама судова колегія. Тому величина збитків для Ізраїлю від рішення суду оцінці не піддається.

1. Болгарія

2. Боснія і Герцеговина

3. Вірменія

4. Албанія

5. Грузія

6. Естонія

7. Чехія

8. Хорватія

9. Чорногорія

10. Литва

11. Латвія

12. Угорщина

13. Румунія

14. Молдова

15. Польща

16. Північна Македонія

17. Словенія

18. Словаччина

19. Сербія

20. Бельгія

21. Австрія

22. Андорра

23. Франція

24. Фінляндія

25. Данія

26. Ірландія

27. Греція

28. Німеччина

29. Мальта

30. Люксембург

31. Італія

32. Португалія

33. Норвегія

34. Нідерланди

35. Швейцарія

36. Швеція

37. Іспанія

38. Сан-Марино

39. Велика Британія

40. Ісландія

41. Ліхтенштейн

42. Нова Зеландія

44. Австралія

45. Канада

46. Кабо-Верде

47. Буркіна-Фасо

48. Ботсвана

49. Бенін

50. Конго

51. Коморські Острови

52. Чад

53. Центральноафриканська Республіка

54. Габон

55. Джибуті

56. Демократична Республіка Конго

57. Кот-д’Івуар

58. Кенія

59. Гвінея

60. Гана

61. Гамбія

62. Малаві

63. Мадагаскар

64. Ліберія

65. Лесото

66. Нігер

67. Намібія

68. Маврикій

69. Малі

70. Сьєрра-Леоне

71. Сейшельські острови

72. Сенегал

73. Нігерія

74. Танзанія

75. Уганда

76. Туніс

77. Південна Африка

78. Замбія

79. Острови Кука

80. Камбоджа

81. Бангладеш

82. Афганістан

83. Йорданія

84. Японія

85. Фіджі

86. Кіпр

87. Монголія

88. Маршаллові Острови

89. Мальдіви

90. Кірібаті

91. Палестинська автономія

92. Самоа

93. Південна Корея

94. Науру

95. Вануату

96. Східний Тимор

97. Таджикистан

98. Беліз

99. Барбадос

100. Аргентина

101. Антигуа і Барбуда

102. Колумбія

103. Чилі

104. Бразилія

105. Болівія

106. Еквадор

107. Домініканська Республіка

108. Домініка

109. Коста-Рика

110. Гаяна

111. Гватемала

112. Гренада

113. Сальвадор

114. Парагвай

115. Панама

116. Мексика

117. Гондурас

118. Сент-Вінсент і Гренадіни

119. Сент-Люсія

120. Сент-Кітс і Невіс

121. Перу

122. Венесуела

123. Уругвай

124. Тринідад і Тобаго

125. Суринам

Слід зазначити, що країн тут всього 124, але до списку самовільно включила себе Палестинська автономія, яка країною не є. Судан, США та Росія підписали Римський статут, але згодом відмовилися від нього. Ще 41 країна, в тому числі Індія та Китай, Римський статут не підписали. Індія та Китай розкритикували саму ідею Міжнародного суду.

Нагадаємо, як вже повідомляв сайт «Деталі», у четвер, 21 листопада 2024 року, палата попереднього провадження Міжнародного кримінального суду (МКС) одноголосно винесла два рішення, відхиляючи протести Держави Ізраїль, подані відповідно до статей 18 та 19 Римського статуту. Вона також видала ордери на арешт прем’єр-міністра Ізраїлю Біньяміна Нетаніягу та міністра оборони Йоава Галанта. Палата зазначила, що визнання Ізраїлем юрисдикції суду не потрібне, оскільки МКС може здійснювати свою юрисдикцію на основі територіальної юрисдикції Палестини, як це було визначено палатою попереднього провадження I у попередньому складі.

Палата видала ордери на арешт двох осіб, Біньяміна Нетаніягу та Йоава Галанта, за злочини проти людяності та воєнні злочини, вчинені щонайменше з 8 жовтня 2023 року по щонайменше 20 травня 2024 року — дня, коли прокуратура подала клопотання про видачу ордерів на арешт.

Палата знайшла розумні підстави вважати, що Нетаніягу та Галант несуть кримінальну відповідальність за такі злочини: використання голоду як методу ведення війни, вбивства та інші нелюдські дії, а також за навмисні атаки, спрямовані на цивільне населення. Палата вважає, що є розумні підстави вважати, що обидві особи навмисно та свідомо позбавили цивільне населення в Газі предметів, необхідних для їхнього виживання, включаючи продукти харчування, воду, ліки та медичні приналежності, а також паливо та електроенергію, принаймні з 8 жовтня 2023 року по 20 травня 2024 року. Вищезгадані обмеження разом з відключенням електрики та скороченням поставок палива також мали серйозний вплив на доступність води в Газі та здатність лікарень надавати медичну допомогу.

Таким чином, палата знайшла розумні підстави вважати, що Нетаніягу та Галант несуть кримінальну відповідальність за використання голоду як методу ведення війни. І нестача продовольства, води, електрики та палива, а також певних медичних приналежностей створила умови життя, розраховані на знищення частини цивільного населення в Газі, що призвело до загибелі цивільних осіб, включаючи дітей, через недоїдання та зневоднення. Навмисно обмежуючи або запобігаючи потраплянню до Гази медичних приналежностей та ліків, зокрема анестетиків та наркозних апаратів, ці дві особи також несуть відповідальність за заподіяння великих страждань шляхом нелюдських дій особам, які потребують лікування. Лікарі були змушені оперувати поранених, у тому числі дітей, та проводити ампутації без анестезії та використовувати неадекватні та небезпечні засоби для седації пацієнтів, завдаючи цим людям сильного болю та страждань.

Фото: Нір Кейдар