Абсурд від уряду: БАГАЦ винний у подіях 7 жовтня
Опір уряду створенню державної комісії з розслідування подій 7 жовтня ґрунтується на твердженні, що у цій бійні винний сам Верховний суд, голова якого має призначити комісію.
Як доказ неодноразово наводиться подана в 2018 році до БАГАЦу петиція проти правил ведення бойових дій, яких Армія оборони Ізраїлю дотримувалася на той час уздовж прикордонного паркану в Газі. Нещодавно цей аргумент був використаний депутатом від партії «Лікуд» Галіт Дистель Атбарян, яка у своїй полум’яній промові в кнесеті минулого тижня кричала, що суд прийняв петицію.
Насправді петицію було відхилено, але на прихильників уряду це не справило жодного враження. Аргумент такий: судді кастрували ЦАХАЛ просто за його готовність до обговорення клопотання.
На 14-му каналі ця лінія дебютувала ще в листопаді 2023 року, коли бійню ще не встигли оголосити «дивом» і коли навіть прем’єр-міністр Біньямін Нетаніягу посоромився публічно висловитись проти створення державної комісії з розслідування. Адвокат Девід Пітер, який представляв інтереси уряду у різних справах, стверджував, що у більшості петицій все вирішується в кулуарах, і тому, коли кажуть, що петиція була відхилена, це «обман».
Він також розповідав, що після відхилення петиції голова Верховного суду Естер Хают та суддя Ханан Мельцер «прийшли до офісу начальника Генерального штабу на нараду з приводу застосування ухвали». Це цікава історія, можливо, навіть правдива, і Пітер визначив її як «сенсацію». Але дуже швидко йому довелося визнати, що насправді він не має поняття, що обговорювалося на цій зустрічі. Судді заперечують це, доказів нема, але кого це хвилює? Вже, звісно, не Яіра Нетаніягу, який поширив цю інформацію.
Мало того, що вони занурилися у домисли про сумнівні обговорення, які були або не були проведені, прихильники обілення розслідування масового вбивства ігнорують конкретні факти, які заважають їх викладу. Дистель Атбарян говорить у Кнесеті, що армія «була змушена зізнатися Вищому суду справедливості: ми не збиралися відкривати вогонь».
Такого визнання не тільки не було — журналіст Авішай Грюнцвайг нещодавно з’ясував, що вздовж прикордонного паркану в Газі ЦАХАЛ дотримувався особливо м’яких обмежень під час відкриття вогню. Згідно з цими правилами, дозволялося відкривати вогонь і застосовувати силу «зі смертельним потенціалом», щоб запобігти загрозі життю людей, «навіть якщо небезпека не є безпосередньою» і «навіть якщо неможливо ідентифікувати конкретну людину, яка особисто становить реальну небезпеку».
Снайпери, які брали участь у заворушеннях уздовж прикордонного паркану, розповідають, що навіть у польових умовах командири схвалювали відкриття вогню по людях, які не становили безпосередньої небезпеки для сил, але діяли таким чином, що інцидент міг перерости у масовий прорив паркану.
Як пояснив мені один колишній снайпер, «людина, яка говорить усім, куди повернути, що робити, куди бігти, хто є метою, — фактично є оком Божим: він вирішує, хто має право ходити того ранку, а хто — ні, у кого буде коліно, а хто — ні».
Інший снайпер розповідає: «Спочатку на кожен постріл був потрібний попередній дозвіл командира батальйону, щоб відкрити вогонь, але пізніше командир взводу отримав наказ: «у кого вважаєш за потрібне — у того і стріляй», і сказав мені: «Я тобі довіряю»». Зовсім інакше звучать бійці, яких «кастрували» ліві судді Верховного суду.
Згодом ці процедури призвели до того, що палець на курці став трохи обережнішим, але не з вини суддів Верховного суду. Це рішення, прийняті на найвищому урядовому та військовому рівні з оперативних, дипломатичних — так і юридичних — причин, серед яких рішення ООН розслідувати дії ЦАХАЛу та бажання уникнути того, що відбувається зараз: а саме — перетворення ізраїльських солдатів на об’єкти розшуку та переслідування за кордоном.
До речі, ті самі непрогресивні правила ведення бойових дій, які були запроваджені вздовж паркану, не були представлені суддям Верховного суду. Кому ж вони були представлені? Прем’єр-міністру та міністрам у кабінеті міністрів. Тим самим, що так бояться, що розслідуватимуть те, що тут сталося.
Фото: Олів’є Фітуссі
