40 заручників в обмін на 800 терористів: хто заважає укласти цю угоду?
Цього тижня прем’єр-міністр Біньямін Нетаніягу порівняв лідера ХАМАСу Ях’ю Сінуара зі лиходієм Аманом і пообіцяв йому той самий кінець. Але ці голосні слова суперечать минулим заявам самого Нетаніягу, який стверджував, що головна його мета – звільнення заручників.
Щоб укласти цю угоду, Ізраїлю необхідний Сінуар. Саме він ухвалює оперативні рішення, а не лідери ХАМАСу, які перебувають за кордоном, зокрема в Катарі. Без Сінуара Ізраїлю не буде з ким вести переговори, і це може ще більше скоротити шанси на укладення угоди про звільнення заручників, які й без того невисокі. Такою є позиція високопоставлених представників ізраїльської розвідки та оперативного штабу під керівництвом генерал-майора запасу Ніцана Алона, з якими мені вдалося поговорити.
Судячи з повідомлень преси, під тиском адміністрації Джо Байдена Ізраїль під час переговорів у Досі погодився пом’якшити свої позиції. Новий компромісний варіант розробив директор ЦРУ Вільям Бернс за участю міністра розвідки Єгипту Аббаса Кемаля та прем’єр-міністра Катару Мухаммеда Ат-Тані. Брали участь у цьому процесі й представники Ізраїлю.
Відповідно до цієї пропозиції в обмін на 40 заручників із ізраїльських в’язниць мали вийти 700-800 палестинських ув’язнених. У тому числі близько 100, які належать до категорії «вбивць із кров’ю на руках». Таким чином, на кожного звільненого з полону припадає приблизно 20 терористів.
ХАМАС наполягає на звільненні лідерів терористичних організацій, вихід на волю яких матиме символічне значення. Серед них – голова Народного фронту звільнення Палестини Ахмад Садат, який спланував вбивство міністра Рехавама Зеєві, та один із лідерів ФАТХу Маруан Баргуті. Ім’я останнього ХАМАС включив до списку з очевидним небажанням, оскільки йдеться про серйозного суперника у боротьбі за владу. Але навряд чи уряд Ізраїлю у його нинішньому складі погодиться звільнити Садата і Баргуті.
Ізраїль наполягає на тому, щоб самостійно вирішувати, кого з заручників буде звільнено. Проте не виключений і компроміс. Ізраїль може погодитися і на те, щоб список звільнених представив ХАМАС – за умови, що до нього будуть включені люди похилого віку, хворі, жінки та діти. Досягнуто також принципової згоди щодо припинення вогню на шість тижнів. Крім того, Ізраїль зважує можливість дозволити кільком тисячам палестинців повернутися у свої домівки на півночі сектора Газа і збільшити обсяг гуманітарної допомоги, яка доставляється до анклаву через контрольно-пропускні пункти «Рафіах», «Ніцана», «Керем-Шалом» та «Ерез».
Він має час
Зв’язок між учасниками переговорів надзвичайно складний та заплутаний. Це, по суті, вісім сторін. Щоб виступити у зв’язок з ХАМАСом у Газі, Бернс, Кемаль та Ат-Тані звертаються до Ісмаїла Ханії, Халеда Машаля та Муси Абу-Марзука. Вони радяться з іншими лідерами організації, які перебувають у Лондоні та Анкарі (у цих контактах беруть участь і представники турецької розвідки). Таким чином, пропозиції щодо угоди доходять до Сінуара та його найближчого оточення.
Ізраїль приділяє особливу увагу юридичним аспектам угоди, яка готується. У роботі переговорної групи беруть участь адвокати Йосі Бенкель та Гілад Шер, полковник запасу. Шер відповідає за зв’язок зі Штабом сімей заручників.
Невдовзі після початку переговорів у жовтні-листопаді 2023 року представники Ізраїлю зрозуміли, що з юридичними формулюваннями можуть виникнути серйозні складнощі.
Тому було вирішено спростити їх та звести текст угоди до кількох сторінок. Звичайні торгові договори займають, зазвичай, сотні сторінок. Необхідність у юридичному обгрунтуванні угоди, нехай навіть елементарному, очевидна всім посередникам. Тим більше, що йдеться про таких непримиренних супротивників, як Ізраїль та ХАМАС.
Так, у юридичному документі про передачу заручникам ліків було прописано, що їхню доставку до Катару здійснить служба зовнішньої розвідки Франції на чолі з Ніколя Лернером. Цей документ було подано на затвердження Міжнародному комітету Червоного Хреста. До речі, всупереч досягнутій домовленості ці ліки були передані лише частині заручників, та й то із значним запізненням. ХАМАС побоюється, що ізраїльські спецслужби вклали у медикаменти апаратуру прослуховування, або пристрої, які дозволяють визначати їхнє місцезнаходження.
Ізраїль теж затягує переговори, але це здебільшого пов’язане зі стилем роботи Нетаніягу. Він керується головним чином своїми політичними інтересами.
Після чергового раунду переговорів із посередниками керівники ізраїльських спецслужб доповідають ситуацію Нетаніягу, міністру оборони Йоаву Галанту та начальнику Генштабу Герці Халеві. Потім Нетаніягу збирає військовий кабінет, до складу якого, крім нього і Галанта, входить Бені Ганц. У його роботі беруть участь також міністри Рон Дермер та Гаді Айзенкот і депутат кнесета Ар’є Дері. Останній має у військовому кабінеті особливий статус і високий авторитет через свою помірковану позицію. Часом вона суперечить позиціям Нетаніягу і Дермера, який беззаперечно слухається його.
Рішення, ухвалене військовим кабінетом, підлягає затвердженню військово-політичним кабінетом у розширеному складі. Цей складний бюрократичний пристрій дозволяє Нетаніягу затягувати ухвалення важливих рішень. Починаючи з 7 жовтня, він робить це постійно.
Припущення: лише половина із 110 заручників живі
За дорученням Йоава Галанта та Герці Халеві Ніцан Алон надзвичайно швидко створив оперативний командний пункт і забезпечив його ефективну діяльність. КП знаходиться в Бней-Браку і працює від зорі до зорі. Ця інстанція співпрацює з оперативним та аналітичним відділами військової розвідки, її підрозділами 8200 та 504, а також із ШАБАКом і «Моссадом».
У роботі КП беруть участь сотні людей, у тому числі кадрові співробітники військової розвідки та резервісти. Найбільш високопоставлені з них – колишній керівник стратегічного відділу Генштабу бригадний генерал Орен Сетер, який багато займався проблемою іранського атома, та колишній координатор дій уряду на територіях генерал-майор запасу Йоав Мордехай, який після завершення армійської служби зайнявся бізнесом, у тому числі в Катарі.
Співробітники КП уважно вивчають будь-яку інформацію, пов’язану із заручниками. «Ми вдивляємося в кожен кадр опублікованих відеороликів і прислухаємося до будь-якого шуму, що лунає на записі, – розповідає резервіст, який бере участь у роботі КП. – Ми вже накопичили величезну кількість інформації – близько мільярда гігабайтів. Використовується у роботі і штучний інтелект. Це дуже важка робота. Молоді офіцери, і чоловіки, і жінки повинні годинами розглядати відеокадри або фотографії вбитих і зґвалтованих ізраїльтянок, обезголовлені тіла, відрубані кінцівки, обгорілі рештки немовлят».
Нещодавно оперативний командний пункт скоротив обсяг своєї роботи і його кадровий склад було урізано наполовину. Працівники КП, які залишилися, зайняті в основному збором інформації, що допомагає зрозуміти, хто із заручників живий.
За даними ЦАХАЛу, ХАМАС утримує в полоні 134 особи. 34 з них було вбито 7 жовтня або згодом, вже після викрадення. Їхні тіла утримуються в секторі Газа. З 100 заручників, які залишилися живими, десять – іноземці (вісім громадян Таїланду, громадянин Непалу і власник мексиканського і французького громадянств). Близько місяця тому сім’ям викрадених повідомили, що з 90 ізраїльтян, які залишилися в живих, у критичному стані перебувають 20. За уточненими оцінками, наразі живі 60-70 з них.
«Дай бог, щоб ми помилялися, – каже військовий, який займається цим питанням. – Але не виключено, що в живих залишилося ще менше заручників».
Кожна година у полоні збільшує загрозу для життя викрадених. Армія зробила висновки з трагічних інцидентів, коли в результаті бомбардувань гинули заручники. Райони, де, за даними розвідки, перебувають бранці ХАМАСу, виведені за межі бойових дій.
Що означає принцип збереження людського життя
Коли з’ясувалося, що ХАМАС утримує в полоні 259 осіб, у представників сил безпеки, а також у деяких політиків – міністрів Бені Ганца та Гаді Айзенкота та лідера опозиції Яїра Лапіда – склалося враження, що Нетаніягу не вважає звільнення заручників головною метою війни.
Згодом невдоволення представників сил безпеки лише зростало. “Складається враження, що Нетаніягу робить все для того, щоб затягнути укладання угоди з ХАМАСом”, – говорить високопоставлений офіцер військової розвідки, який бере участь у роботі оперативного командного пункту.
Спочатку серед проголошених цілей війни визволення заручників опинилося на останньому, п’ятому місці. У листопаді після досягнення угоди про обмін 110 викрадених на понад 300 палестинських ув’язнених пройшов тиждень, перш ніж вона була реалізована.
Потім Нетаніягу використовував будь-який прийом для того, щоб не скликати засідання військового кабінету або відкладати його на кілька днів. Він виправдовував це тим, що в даному випадку не застосовується принцип юдаїзму, який дозволяє в ім’я збереження людського життя порушувати всі інші релігійні настанови.
Заяви Нетаніягу про знищення лідерів ХАМАСу не сприяли просуванню переговорів, так само як і вимога подати список заручників, які залишилися в живих. «Було очевидно, що ця умова завадить досягненню угоди», – каже високопосадовець військової розвідки.
Нетаніягу неодноразово приховував інформацію про переговори від Ганца та Айзенкота. Він забороняв Ніцану Алону та керівнику «Моссаду» Давиду Барнеа виїжджати на зустрічі з посередниками або позбавляв їх будь-якого мандату. Ці трюки були настільки очевидними і огидними, що одного разу Алон виїжджати на переговори відмовився. Минулої п’ятниці керівник ШАБАКу Ронен Бар пригрозив, що не поїде до Катару, якщо ізраїльська делегація не буде наділена необхідними повноваженнями.
Керівники сил безпеки виробили єдину позицію щодо Нетаніягу. З їхньої точки зору, звільнення заручників становить найвищу моральну цінність і має важливе стратегічне значення. Існують нюанси, що відрізняють позиції резервіста Ніцана Алона, керівника ШАБАКу Ронена Бара (який, безумовно, залишить свою посаду після закінчення війни) і керівника «Моссаду» Давида Барнеа, який несе дуже обмежену відповідальність за провал 7 жовтня.
Так чи інакше керівники сил безпеки припускають, що якщо угода не буде укладена і цього разу – причому з вини Нетаніягу, а не через впертість ХАМАСу – то гнів, який викликає поведінка прем’єр-міністра, лише зросте.
Джерело: Йосі Мельман, “ХаАрец”
Фото: Моті Мільрод
